Управління культури
40030, Сумська область, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2
тел. (0542) 63-13-44 тел./факс 63-13-44
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Розпорядок роботи: понеділок - четвер – з 8.00 до 17.15;
п’ятниця – з 8.00 до 16.00;
обідня перерва – з 12.00 до 13.00;
вихідні дні: субота, неділя.

ПОКРОВСЬКИЙ СОБОР

Сьогодні до вашої уваги представлено матеріал про Покровський собор у м. Охтирка (пам’ятка архітектури національного значення).

Комплекс, що складається з трьох різночасових мурованих споруд: Покровського собору, Введенської церкви-дзвіниці та церкви Різдва Христова, розташований у південній частині історичного середмістя Охтирки за межами колишньої земляної фортеці. Це унікальний витвір Слобожанської регіональної школи монументальної архітектури доби бароко, надзвичайно високохудожній і неповторний за розпланувально-просторовою структурою.
Храм Покрови закладений 25 квітня 1753 на місці, де в 1739 явилася чудотворна ікона Охтирської Богородиці. Автором проекту собору був знаменитий московський архітектор Д. Ухтомський. На місці будівництвом керував архітектор С. Дудинський. Будівництво собору завершили в 1768 р. і тоді ж його освятили. Собор мав три престоли: головний в ім’я Покрова Богородиці і два бічних: Охтирської ікони Богородиці та праведних Захарії і Єлизавети; останнім посвяченням вшановано російську імператрицю Єлизавету як фундаторку храму.
Споруда вирішена в стилістиці бароко і представляє рідкісний, тільки на Слобожанщині відомий тип тридільного храму з тринавовим чотиристовпним центральним компартиментом. Прототипом слугував Успенський собор в Охтирці (1728 – 1738 рр., не зберігся). У розпланувально-просторовій структурі Покровського собору поєднані три типологічні схеми: тридільного триверхого храму, поширеного в українській народній архітектурі; центричного дев’ятидільного одноверхого, на кшталт церкви Різдва Богородиці в Седневі; хрещато-баневого храму, типового для зодчества Київської Русі.
Собор мурований з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, зовні й усередині потинькований і побілений. Після реставрації, завершеної у 2000 р., фасади отримали дещо неорганічне двобарвне біло-зелене пофарбування. Дахи по дерев’яних кроквах, бані по металевих кружалах, укриті покрівельною сталлю.

Використані: стаття до Зводу пам’яток історії та культури України: Сумська область та світлини автора Віктора Вечерського.