Чи є у світі вища краса, аніж українська пісня? В ній зосереджений ввесь потенціал життєдайної сили української нації, чудо природи і духовної енергії народу. Це наше духовне надбання уже багато років несе людям керівник народного аматорського ансамблю української пісні «Калина» комунального закладу «Охтирський міський центр культури і дозвілля», заслужений працівник культури України Катерина Андріївна Макаренко. Вона вросла всім корінням у грунт української пісні, її життя переплелося піснями.

Щоб українська пісня залишалася назавжди у серцях людей, Катерина Андріївна виходить на сцену зі своїм багаточисельним репертуаром, бере участь у патріотичних акціях, частий гість прямого ефіру на ТРК «Охтирка», пісні у її виконанні постійно замовляються охтирчанами на радіо, земляки називають її народною.

14 липня 2020 року під головуванням начальника управління культури Сумської обласної держаної адміністрації Олени Мельник відбулася нарада з фахівцями групи охорони історико-культурної спадщини щодо розгляду та затвердження складеної облікової документації на пам’ятки історії Сумського та Охтирського районів.

У ході наради також визначені завдання щодо активізації проведення моніторингу об’єктів історичної, археологічної спадщини та пам’яток монументального мистецтва для запровадження в області електронного обліку об’єктів культурної спадщини «Державний реєстр нерухомих пам’яток України».

Чи замислювалися ви, як освітлювали будинки та вулиці наші пращури? Першим джерелом світла було багаття, яке з часом трансформувалося у більш мобільні варіанти – смолоскипи, олійні лампи, свічки. На довгий час саме ці предмети стали невід’ємною частиною повсякденності минулих поколінь.

Історичні згадки про перші лампи, де використовували нафту замість гасу, були описані ще у ІХ ст. у Багдаді. Батьками гасової лампи вважаються львівські фармацевти Йоган Зег та Ігнацій Лукашевич – винахідники способу очищення нафти за допомогою сірчаної кислоти та содового розчину. Під час дослідів вони отримали гас – речовину, яка добре горіла рівним яскравим полум’ям і до того ж не коптіла. А от популяризували гасову лампу лікарі, які застосовували її, оперуючи хворих уночі.

Комплектування фондового зібрання музею новими цікавими предметами, що становлять інтерес, як об’єкти експонування нині здійснюється з різних джерел. Вагому роль у цьому відіграють правоохоронні та фіскальні органи, завдяки співпраці з якими в останні роки колекція музею поповнилася новими цікавими об’єктами.

Серед таких предметів – чоловічі персні-печатки ХVІІ – початку ХІХ ст., що здавна виконували роль не лише прикраси, а й були символом влади, достатку, важливим атрибутом, що підкреслював соціальний статус їх власника. Виготовлені з дорогоцінних металів чи щедро оздоблені, вони коштували дорого, тому часто передавалася у спадок.

У Сумському обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького зберігаються експонати, виготовлені на англійській мануфактурі, яку заснував кераміст Джозайя Веджвуд у 1759 році.
Цим підприємством було розроблено особливі національні рецепти виготовлення порцеляни – з базальтових, агатових і черепахових мас.

Наприкінці 1770 років Джозайя Веджвуд винайшов яшмову масу («джаспер»), яку цінував більше, ніж інші свої винаходи та запропонував широкий асортимент виробів. Починаючи з елегантних медальйонів та камей, вчений перейшов до виробництва предметів побуту, наборів для чаю та прикрас. Крім того, виготовлялися рамки, горщики для квітів, бюсти, статуетки, ефеси мечів та багато іншого.