Управління культури
40030, Сумська область, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2
тел. (0542) 63-13-44 тел./факс 63-13-44
e-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

 

Розпорядок роботи: понеділок - четвер – з 8.00 до 17.15;
п’ятниця – з 8.00 до 16.00;
обідня перерва – з 12.00 до 13.00;
вихідні дні: субота, неділя.

Іван Самойлович - гетьман Лівобережної (1672-1687) і Правобережної України (1674-1687)

17 червня 2022 року – важлива дата в історії України. 350 років тому в цей день неподалік від міста Конотоп в Козацькій діброві гетьманом Лівобережної України було обрано генерального суддю Івана Самойловича. Новий володар гетьманської булави народився у с. Ходорків (нині Попільнянського району Житомирської області) у сім'ї священника. Освіту отримав у Києво-Могилянській академії. Службу в козацькому війську розпочав у 60-х роках XVII ст. сотенним писарем, згодом був сотником і полковником Чернігівського полку. На Глухівській раді 1669 року його було обрано на посаду генерального судді. Діяльність Івана Самойловича була спрямована на подальше розширення привілеїв козацької старшини. В цей же день, 17 червня 1672 року на раді, що відбулась у Козацькій Діброві, ним були підписані Коното́пські статті́ - договір між Військом Запорозьким і Московським царством. Договір визначав основні принципи відносин між козацькою автономією Гетьманщини та Московією
Іван Самойлович вважався неординарним, добрим політиком й адміністратором, патріотом. У своїй політиці спирався на старшину, щедро роздаровуючи їй землі, створив корпус молодших офіцерів для дітей старшини, усі питання вирішував зі старшинською радою, надаючи державі аристократичного характеру. За його 15-річне гетьманування утвердилися державні форми Гетьманщини, що проіснували майже ціле століття. Безперечно, він був українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України.
Спочатку Іван Самойлович проводив лояльну політику щодо Москви, але згодом, закріпившись у гетьманстві, став поводитись незалежно, критикувати її політику. В 1686 році після заключения «вічного миру» він надіслав до польського короля лист із протестом проти передачі Польщі Правобережної України. Однак гетьман уже не мав надійної опори серед козацької старшини.
У травні 1687 року московське військо на чолі з князем Василем Голіциним та козацьке військо під проводом гетьмана Івана Самойловича вирушили до Криму, в похід проти татар. Українського гетьмана було звинувачено в неприхильності до Москви та в порозумінні з татарами. 22 липня 1687 року в таборі над річкою Коломак старшина заарештувала його й передала Василю Голіцину, а той відіслав до Москви. Гетьмана катували, а потім заслали до Сибіру.
Іван Самойлович став жертвою змови старшини, яка, звичайно, не без московського впливу, знову зрадила Україну, промінявши загальнодержавні інтереси на свої станові.